Ді́льчий, -а, -е. Раздѣльный. Дільчий акт, реєстр.

Зама́ритися, -рюся, -ришся, гл. Замечтаться, забрать себѣ въ голову.

Лиза́ти, -жу́, -жеш, [p]одн. в.[/p] лизну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Лизать, лизнуть. Собаки лизали рани його. Єв. Л. XVI. 21. Дано тобі кісточку: хоч лижи, хоч на далі бережи. Ном. № 12146. лизати губи (собі). Облизываться въ предвкушеніи чего-либо пріятнаго или въ желаніи его получить. Стриба Рябко, вертить хвостом, неначе помелом, і знай дурненький скалить зуби та лиже губи: «Уже ж бач», дума він... «Мабуть сам пан звелів оддать Рябку печене і що зосталося варене». Г.-Арт. Въ переносномъ смыслѣ — хотѣть чего-либо пріятнаго, но еще не имѣть возможности получить. У Макаровскаго описывается на свадьбѣ красивый парубокъ, лихой танцоръ, всѣхъ удивившій своей ловкостью: «Що за удаль, що за сила!» парубки казали, і дівчата тишкувались і губки лизали. Мкр. Н. 30. лизати губи до ко́го. За кѣмъ ухаживать, зариться на кого. Лизав до молодої губки, буркотав як голуб до голубки. К. МБ. X. 3. лиза́ти гу́би (кому́). Надоѣдать съ поцѣлуями. Не тоді мені лижи губи, як солодкі, тоді мені лижи, як гіркі. Ном. № 2315. лиза́ти халя́ву, чо́боти (кому́). Пресмыкаться предъ кѣмъ, унижаться. У Ірода таки самого і у порогу й за порогом стояли ликтори. А царь лизав у ликтора халяву. Шевч. 637. лизнув шилом патоки. Ничего не получилъ, ничего не достигъ. Ном. № 1814. бодай тебе чорт лизнув! Чортъ бы тебя взялъ! Оттут тебе лизне і чорт! Котл. Ен. як віл лизнув! Исчезло. Ном. № 1894. Нехай тебе лизень лизне. Cм. лизень. не дам тобі й лизнути! И попробовать не дамъ. Не діждеш, щоб я тобі й лизнути дав! Ні, сам поїм усе. Кв.

Нага́дувати, -дую, -єш, сов. в. нагада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Напоминать, напомнить. Нагадаєш же мені, щоб я не забула зробити, що мати веліли. Харьк. у. 2) Вспоминать, вспомнить, припоминать, припомнить. Не нагадаю цієї пісні.

Почереватіти, -тіємо, -єте, гл. Сдѣлаться брюхатымъ (о многихъ).

Розстрілювати, -люю, -єш, сов. в. розстрелити, -лю, -лиш, гл. Разстрѣливать, разстрѣлять. Чуб. V. 249.

Сапка, -ки, ж. Ум. отъ сапа.

Урочище, -ща, с. 1) Урочище. К. ЧР. 257. 2) Cм. уроки.

Шир, -ру, м. Ширь, ширина. Коло ширу, ширу широкого, коло Дунаєчка глибокого там дівка-сирітка ніжки мила. Мил. 91.

Шпортання, -ня, с. 1) Ковырянье. 2) Возня съ чѣмъ либо. Екатер. г.