Заги́рити, -рю, -риш, гл. Утратить, растратить. Напірне маєток.
Зрясити, -шу, -сиш, гл. Усѣять. Зрясять на віці коровай, у піч посадять із віка.
Мійськи́й, -а́, -е́ = міський. Я по своїй вдачі мійська людина.
Нездібність, -ности, ж. Неспособность.
Підхарчувати, -чую, -єш, гл. Подкормить.
Потягти, -гну, -неш, гл. 1) Потянуть. Потягни за кінець, то воно й роз'яжеться. Потягни ломаку до себе. 2) Потащить, повезти. Тут, брате, коні не потягнуть. 3) Потащиться, пойти. Де ж Ярема? Взявши торбу, потяг у Вільшану. Потяг за ворота. 4) — за ким. Взять чью сторону. За нас руку потяг. 5) Cм. потягати 2, 3.
Придуркуватий, приду́руватий, -а, -е. Глуповатый, съ придурью. А чоловік був у єї придуруватий.
Скудатися, -даюся, -єшся, гл. Оскудѣть. У нас хто сіє б десятин хліба, той зімою не скудається.
Унівець нар. см. нівець.
Шпиль, -ля, м.
1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну.
2) Част. м'яльници (Cм.). Ум. шпилик, шпильо́к, шпилечок.
