Дзвя́кати, -каю, -каєш, одн. в. дзвя́кнути, -ну, -неш, гл. 1) Звякать, звякнуть. Дзвякнув дзвонок. 2) Чавкать. Їж бо вже гіга не дзвякай. 3) Произносить звукъ дз. Кортить литвина, поки не дзвякне.
Ли́мзати, -гаю, -єш, гл. = лемзати. Полимзав він трошки з мисочки, та й знов ліг, сказано — недужий.
Нуждити, -жду, -диш, гл. Принуждать. Коли схоче син женитись, то не помішаєм і нуждить його не будем.
Оце нар. = отсе. Оце твої діти.
Позалагоджувати, -джую, -єш, гл.
1) Починить (во множествѣ).
2) Уладить (во множествѣ).
Порохний, -а́, -е́ = порошний. Шлях... гучний та людний та порохни́й.
Синиця, -ці, ж.
1) Синица. В саду щебечуть синиці.
2) Названіе вола масти нѣсколько темнѣе димана (Cм.). Ум. сини́чка.
Сокорити, -рю́, -ри́ш, гл. = сокотіти. Сокоче курочка на криті, сокорить.
Стрихіль, -ля, м. У кожевниковъ инструментъ для растягиванія кожи. Cм. стріхіль, стрихулець.
Требулька, -ки, ж. Раст. Allium choenoprasum L.
