Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бляхарь

Бляхарь, -ря, м. 1) Жестяникъ, жестяныхъ дѣлъ мастеръ. 2) Кровельщикъ. Могилев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 77.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛЯХАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛЯХАРЬ"
Бистрощокий, -а, -е. .? Чого прийшов, бистрощокий? Грин. III. 680.
Досновиґати, -ґа́ю, -єш, гл. Доплестись.
Забулькота́ти, -чу́, -чеш
Контентий, -а, -е. Довольный. Чим же ми контенті, як не грошима?
Лабазник, -ку, м. Раст. Spiraea Ulmaria. ЗЮЗО. І. 137.
Попригортати, -та́ю, -єш, гл. То-же, что и пригорнути, но во множествѣ.
Похристосатися, -саюся, -єшся, гл. Похристосоваться. Похристосавшись з хазяїном, підійшов до батюшки. Мир. Пов. II. 60.
Роскузьомитися, -млюся, -мишся, гл. Расплакаться по дѣтски, расхныкаться. Зійшлися докупи та й росплакалися, росплакалися й роскузьомилися. ЗЮЗО. I. Мат. 42.
Сягнути Cм. сягати.
Удовецький, -а, -е. Принадлежащій вдовцу или вдовѣ. К. Бай. 78.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛЯХАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.