Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бляшка

Бляшка, -ки, ж. 1) Ум. отъ бляха. 2) Головной уборъ невѣсты. Kolb. І. 43.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 77.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛЯШКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛЯШКА"
Діжечка, -ки, ж. Ум. отъ діжка.
Ді́йсний, -а, -е. Дѣйствительный.
З'ї́ддя, -дя, с. = з'їди. Харьк. г. Слов. Д. Эварн.
Карючити, -чу, -чиш, гл. 1) Клеить столярнымъ клеемъ. 2) Коробить, кривить.
Молочі́ння, -ня, с. = молотіння.
Плахіття, -тя, с. соб. Платье. Ум. плахіттячко.
Попки мн. Раст. Trifolium pratense L. ЗЮЗО. І. 139.
Скоса нар. Искоса. Скоса поглядає. Чуб. V. 1124.
Тойді нар. = тоді. Тойді орли сизопері налітали. АД. І. 111.
Уповивати, -ваю, -єш, сов. в. уповити, -в'ю́, -єш, гл. Обматывать, обмотать, завернуть, запеленать. Вповила добре мішок рядном. І в китайку вповила. Н. п.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛЯШКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.