Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Десятко́вий, -а, -е. Десятичный.
Зажа́ртість, -тости, ж. Ожесточеніе, злоба.
Запа́льчастий, -а, -е. Запальчивый, вспыльчивый. Як зійдуться брати, а запальчасті обидва, то без сварки не обійдеться, а то ще й будуть ся бити.
Кудівка, -ки, ж. = куделя. Ой стояла у портах новая кудівка.
Ліпки́й, -а, -е. Цѣпкій.
Ля́шити, -шу, -шиш, гл. Полонизировать.
Покаламутити, -чу, -тиш, гл. Помутить.
Причапрячити, -чу, -чиш, гл. Привести въ порядокъ. Нужа напала дитину, то я її причапрячила — обстригла та прибрала.
Смородина, -ни, ж.
1) Черная смородина, Ribes nigrum. Калину ламаю, смородину ріжу.
2) Смородина. Хороводная весенняя дѣвичья пѣсня.
