Зчепурити, -рю́, -риш, гл. Убрать красиво, украсить. Обмазали хату, зчепурили так, як молоду. Г. Барв. 249.

Коповий, -а́, -е́ Общественный, мірской. Вічовий, каповий, громадський суд. К. ПС. 24.. Cм. копа 1.

Лиза́ти, -жу́, -жеш, [p]одн. в.[/p] лизну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Лизать, лизнуть. Собаки лизали рани його. Єв. Л. XVI. 21. Дано тобі кісточку: хоч лижи, хоч на далі бережи. Ном. № 12146. лизати губи (собі). Облизываться въ предвкушеніи чего-либо пріятнаго или въ желаніи его получить. Стриба Рябко, вертить хвостом, неначе помелом, і знай дурненький скалить зуби та лиже губи: «Уже ж бач», дума він... «Мабуть сам пан звелів оддать Рябку печене і що зосталося варене». Г.-Арт. Въ переносномъ смыслѣ — хотѣть чего-либо пріятнаго, но еще не имѣть возможности получить. У Макаровскаго описывается на свадьбѣ красивый парубокъ, лихой танцоръ, всѣхъ удивившій своей ловкостью: «Що за удаль, що за сила!» парубки казали, і дівчата тишкувались і губки лизали. Мкр. Н. 30. лизати губи до ко́го. За кѣмъ ухаживать, зариться на кого. Лизав до молодої губки, буркотав як голуб до голубки. К. МБ. X. 3. лиза́ти гу́би (кому́). Надоѣдать съ поцѣлуями. Не тоді мені лижи губи, як солодкі, тоді мені лижи, як гіркі. Ном. № 2315. лиза́ти халя́ву, чо́боти (кому́). Пресмыкаться предъ кѣмъ, унижаться. У Ірода таки самого і у порогу й за порогом стояли ликтори. А царь лизав у ликтора халяву. Шевч. 637. лизнув шилом патоки. Ничего не получилъ, ничего не достигъ. Ном. № 1814. бодай тебе чорт лизнув! Чортъ бы тебя взялъ! Оттут тебе лизне і чорт! Котл. Ен. як віл лизнув! Исчезло. Ном. № 1894. Нехай тебе лизень лизне. Cм. лизень. не дам тобі й лизнути! И попробовать не дамъ. Не діждеш, щоб я тобі й лизнути дав! Ні, сам поїм усе. Кв.

Огулити, -лю, -лиш, гл. Обмошенничать, надуть. Москаль козака як раз охулить, а москаля і чорт не одурить. Ном. № 846.

Півгодний, -а, -е. = піврічний. Півгодний білет. Черк. у.

Погромадити, -джу, -диш, гл. 1) Погресть. На граблі, погромадь іще ти. 2) Сгресть. Сіно вже погромадили.

Правитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Направляться. А куди правитесь? — До Київа. Я до того дуба правлюся, — чи не зрубати його. Харьк. 2) Возиться, хлопотать. Екат. у. Чіпка вже правився коло шкоди: там тин підняв та набив, нові ворота приробив... Мир. ХРВ. 342. А ми ще не лягали, все правилися. Лебед. у. 3) Исправлять должность чью. Іва правиться за старосту. Н. Вол. у. 4) Служиться (о церковномъ служеніи). Скоро служба Божа правитиметься. Грин. II. 112. 5) Судиться, искать за обиду, жаловаться. Іди, прався на мене, куди знаєш. Новомоск. у. 6) Поправляться. Дают тото зілє худобі, щоб ся правила. Вх. Зн. 54.

Сковзатися 2, -заюся, -єшся, гл. = сковзатися. О 1862. І. 41.

Смішно нар. Смѣшно. Хоч смішно, аби затишно. Ном. № 12695.

Ступатень, -тня, м. Часть толчеи. Cм. ступа походюча. Шух. І. 104. 162.