Виваляти 2, -ля́ю, -єш, гл. = вивалювати. Пусти, суко, враз до хати, щоб двері не виваляти.
Витворний, -а, -е. Капризный, шалунъ.
Ворохібник, -ка, м. Мятежникъ.
Днеда́вній, -я, -є. Очень давній. І вдвох тихенько заспівать ту думу сумнюю днедавню про лицаря того гетьмана, що на огні ляхи спекли.
Квітина, -ни, ж. Одинъ цвѣтокъ. Ось я принесла тобі сорочечку і тую квітину з стьожок..., сьогодня моє вінчання. Ум. квітиночка. А дитиночка — як квітиночка.
Ломи́ти, -млю, -миш, гл. 1) Ломать. Вітер віє, гілля ломить. Дурень і м'яло ломить. А милая по милому білі ручки ломить. Рядомъ встрѣчаются и слѣдующія формы: Ходить дівка по бережку, білі руки ломле. Катря аж білі руки ламле. Сила ламле вже трухле дерево. Употребляются и формы: Ламніте ( = ломіте). Мати ламнить паляниці, кладе на стіл. 2) О водѣ: размывать. Тиха вода береги ломить. 3) Ломить, производить ломоту. У мене ломить спину.
Мча́лка, -ки, ж. Вѣстница. Встрѣчено у Котляревскаго: Іриса цьохля проклятуща... Олимпська мчалка невсипуща.
Поперти, -пру, -реш, гл.
1) Напереть. Прожогом вискочили козаки і поперли на ляхів.
2) Побѣжать. Як почув се циган, як попре додому, і чобіт не набув.
3) Швырнуть. Да з словом сим на їх поліном і попер.
4) Потащить. Шуліка ухопив курчя, а за ним потяглись угору і останні курчята з квочкою, бо звязані були міцно: так усіх і попер шуліка.
Рочок, -чка, м. Ум. отъ рік.
Сам, сама, саме, мѣст.
1) Самъ, сама, само. Біг дає, як сам знає. За багачем сам чорт з калачем. Адже дзеркало показує пику, якої саме не баче.
2) Самъ одинъ, одинъ только, одинъ лишь. Батько кликав їх вечеряти і не діждався; мусів сам вечеряти. Нещастя ніколи само не приходить. Зосталися самі вишкварки. — один. Совершенно одинъ. Сам-один, як палець. — душею. Одинъ одинехонекъ. Сам-душею сижу дома.
