Доробля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. дороби́тися, -лю́ся, -бишся, гл. 1) Дорабатываться, доработаться. Доробився, що й руки не зведе. 2) Пріобрѣтать, пріобрѣсть работой что-нибудь. Роблю, роблю, та й не можна ніяк доробитись. Хто робить, той ся доробить. Силуваним конем не доробишся. Чужим волом не доробитися. Злиднями не доробишся.
Жартли́вий, -а, -е. = жартівливий. Я з Петром моїм щаслива і весела, і жартлива.
Княжецький, -а, -е. 1) = княженецький. Було в якомусь княжестві три княжецькі дочки.
2) Относящійся къ новобрачнымъ. Вже й коровай спекли, княжецький калач на столі.
Оподаль нар. Вдали.
Позаду нар. Сзади, позади. Позаду зоставайся.
Полізти, -зу, -зеш, гл. Полѣзть. Полізьмо на дуба. Люде б'ють гадюку, а вона, бідна, уже й не полізе. Завдав жаху! аж волосся до гори диб полізло.
Рідко нар.
1) Рѣдко, не густо. Засій рідко, уродиться дідько. Посіяв я пшениченьку рідко.
2) Жидко. Бодай тобі, дівко, що вчинила рідко.
3) Рѣдко, не часто. З панами рідко а з дурнями ніколи не ставай. Ум. ріденько, рідесенько.
Скрізь нар. Вездѣ. Скрізь добре, де нас нема. Скрізь гармидер та реготня в хаті і на дворі. 2) Всегда, постоянно. Він скруозь так робить, — так і вчора й позавчора було.
Спрягти 2, -ся. Cм. спрягати, -ся.
Тілікати, -каю, -єш, гл. Тиликать, плохо играть на скрипкѣ.
