Віра, -ри, ж. 1) Вѣра; довѣріе. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. діймати, няти, поняти віри. Вѣрить, повѣрить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем'я лукаве. 2) Вѣра, религія. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. анахтемська, пся, чортова віра. (Брань). 3) Народъ. Прийде віра християнськая во небесний рай. Ум. віронька.
Вісімнадцятий, -а, -е. Восемнадцатый. Наступила вісімнадцята весна.
Гетьманша, -ші, ж. Жена гетмана.
Глумувати, -му́ю, -єш, гл. Издѣваться. Голови на шаблі здіймали, довго глумували. Вона з мене глумує, сміється.
Напи́лок, -лка, м. Напильникъ, терпугъ.
Невмілість, -лости, ж. Неумѣлость.
Попарторити, -рю, -риш, гл. = попартолити.
Прилинути, -ну, -неш, гл.
1) Прилетѣть. Коли б я зозуля, то я б крилечка мала.... прилинула б до двора.
2) Быстро придти, пріѣхать, появиться. Рад же б я, милая моя, та до тебе прилинути.
Страховиння, -ня, с. = страховина. Кожне пригадує, як ще в запічку чувало страшне страховиння від бабусь.
Укоренити 2, -няю, -єш, сов. в. укоренити, -ню, -ниш, гл. Укоренять, укоренить.
