Багач, -ча, м. Богачъ. Прийшов багач, прийшов дукач та в порога став, із нашої голотоньки сміяться почав. Багач великий, Данило Гурч. Він таки з козаків був, та жив собі паном, мав свій хутір і степи й поле.
Маґельни́ця и маґільниця, -ці, ж. То-же, что и рубель, — валекъ для катанья бѣлья. Cм. меґеля 1.
Молоди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Молодиться. Не вважаючи на свою дохожалість, вона любила молодитись. Лев. Пов. 168. 2) безл. Молодиться. Собираются тучи; то тучи, то снова прояснится. Молодиться на дощ. Молодиться-молодиться, та й дощ не піде. Воно ся молодить, — може дощ буде. 3) Покрываться сыпью красной или пузырчатой. Дитина цвіте, тільце молодиться.
Обскубатися, -баюся, -єшся, сов. в. обскубтися, -буся, -бе́шся, гл. О птицахъ: клювомъ расправлять, расправить перья, клювомъ чиститься.
Опарь, -рі, ж. опарь, -ря, м. 1) Незамерзающее мѣсто на болотѣ. 2) Промоина, продушина во льду.
Перевідник, -ка, м.
1) Расточитель. Адес — пес, Пересип — злодій, Куяльник — перевідник.
2) Человѣкъ смѣшанной породы, помѣсь.
Пороспихати, -ха́ю, -єш, гл. То-же, что и розіпхати, но во множествѣ.
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. А я ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую.
Тріщ, -ща, м. = тирч.
Шпуряти, -ряю, -єш, гл. = шпурляти.
