Відвильнути, -ну, -неш, гл. Отлучиться на короткое время. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі, упала з полу.
Грудо́к, -дка́, м. Ум. отъ груд.
Єльце́, -ця́, с. = вильце. Ум. є́́лечко. І де ж наше єлечко, що в п'ятницю вили?
Зду́ховина, -ни, ж. У четвероногаго животнаго: часть между ребрами и сѣдалищными костями.
Куратор, -ра, м. Лицо при церкви, соотвѣтствующее по своимъ обязанностямъ церковному старостѣ.
Ми́тник, -ка, м. Мытарь; сборщикъ пошлины, таможенный сборщикъ. Посідало з Ісусом багато митників.
Підструмент, -ту, м. Въ водяной мельницѣ: каждый изъ двухъ параллельныхъ брусковъ, лежащихъ на особой подставкѣ, на нихъ покоится ва́льниця, на которой вращается шипъ вала. підструме́нтів двѣ пары: снаружи и внутри мельницы.
Разуразній, -я, -є. Безпрерывный, безпрестанный.
Смовдирь, -ря, м. Бездѣльникъ, лѣнтяй.
Умічати, -чаю, -єш, сов. в. умети́ти, -мечу, -тиш и умітити, -мічу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣтить. Кажу ж вам — не вмітив їх гаразд — в чому одіті, а так — довга одежа. Я не вмітив, чи була вона п'яна, чи ні. Я не вмічала, чи були там сліди, — мені й байдуже. Швидко бігли, — затим не можна було їх умітити, які вони були собі на вид. І Пилипиха вже вмічати почала, що дома він не говорить і смутує.
