Дим, -му, м. Дымъ. Стид не бим, очей не виїсть. Хто вітру служить, тому димом платять. Намітка як дим тоненька. По за лугами дими стовпами. Ой то не дими, то з коней пара. Ди́мом пішло́ , — взяло́ся. Сгорѣло. Взялись димом гостроверхі шляхецькі будинки, виглядають із за печищ білії хатинки. Ум. Димо́к, димо́чок. Вітер повіває, димок пошибає, а між тим димочком ластівка літає.
Каптанка, -ки, ж.
1) Верхняя одежда въ родѣ кофты.
2) Пиджакъ изъ выбойки.
Лобузі́ння, -ня, с. Растенія, остающіяся отъ лѣтнихъ огороднихъ овощей. Позгрібай лобузіння на городі.
Нелюдськість, -кости, ж.
1) Безчеловѣчность.
2) Необходительность.
Перелісок, -ска, м. Узкая полоска лѣса, вдавшаяся въ поле. Я ходила туди аж до переліска.
Потокмитися, -млю́ся, -мишся, гл. Условиться, договориться.
Презмагати, -га́ю, -єш, гл. Одолѣвать, побѣждать. За кису світ увесь не мирить; що й у панів, да й то вона все презмагає.
Черва, -ви, ж. соб.
1) Черви. Одколи як тепло вже стало, а гусені нема, черви зовсім так мало.
2) Личинки пчелъ.
3) Мозговые глисты у овець.
Шкіра, -ри, ж. = шкура. Не стала шкіра за виправку. Ум. шкі́рка, шкі́рочка.
Щебетати, -бечу, -чеш, гл.
1) Щебетать. Прилітає соловейко що-ніч щебетати.
2) Лепетать, болтать, говорить (весело — о женщинахъ, дѣтяхъ). А дітки ростуть, уже й в'ються коло мене і щебечуть, мої соловейки.
