Горілча́ний и горільча́ний, -а, -е. 1) Водочный. Там бочка горілчана. Не любить бджола й духу горільчаного. 2) Горільча́ний брат. Собутыльникъ.
Духови́тий, -а, -е. Душистый, ароматный.
Єзуї́тство, -ва, с. Езуиты, а также образъ дѣйствій, подобный езуитскому. Волів лучче тихо попувати, ніж з ляхами бучно панувати, єзуїтству в ноги себе слати. Та се ж гірше того єзуїтства проклятого.
Ланча, -чі, ж. Копье, пика. Крівавую ланчу по хаті носили.
Ли́хва, -ви, ж. Процентъ, ростъ, прибыль. Позичив на лихву у жида три карбованці. Хто, грошима запомігши, лихви не приймає, — оттакий ніколи в світі смутку не дізнає.
Наки́нути, -ся. Cм. накидати, -ся.
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Прикро сірий. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. 8) — дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька.
Продрухатися, -хаюся, -єшся, гл. = прочуматися. Подол. г. За такою роботою продрухався, глянув по боках.
Скорити, -рю́, -ри́ш, гл. Покорить.
Стіжечок, -чка, м. Ум. отъ стіг.
