Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бичівник

Бичівник, -ка, м. Въ дышловомъ возу: жердь, служащая для припряжки третьей лошади. Кінь на бичівнику. Вх. Зн. 3. Ум. бичівничок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 59.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БИЧІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БИЧІВНИК"
Віддячити, -чу, -чиш, гл. 1) Отблагодарить. Ном. № 12068. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим! Стор. МПр. 51.
Голомша, -ші, ж. Раст. Triticum Spelta. Вх. Пч. II. 36.
Дзи́ґличок, -чка, м. Ум. отъ дзиґлик.
Китчастий, -а, -е. Украшенный кистями. Желех.
Краще нар. Лучше.
Підлетіти Cм. підлітати.
Понаділяти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и наділити, но многихъ. Спасибі матері, усім нас понаділяли. Богодух. у.
Потурчати, -чу́, -чи́ш, гл. = потуркати.  
Фовзатися, -заюся, -єшся, гл. Ползать. Фовзаются.... гадина чорна і сороката. Шух. І. 22.
Широкопросторий, -а, -е. Обширный. Ось море в тебе широкопросторе, там безлич гаду, безлич риботвору. К. ПС. 237.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БИЧІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.