Балакати, -каю, -єш, гл.
1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ.
Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Відрубність, -ности, ж. Отдѣльность.
Відьмак, -ка, відьман, -на, відьмарь, -ря, відьмач, -ча, м. Колдунъ. Відьмак і непевний — усім відьмам родич кревний.
Закректа́ти, -кчу́, -чеш, гл. Закряхтѣть. Цибелла перше закректала, а послі кашлять почала.
Кадовбина, -ни, ж. Небольшая прорубь.
Лайдак, -ка, м. Бездѣльникъ, мерзавецъ. Дала мене моя мати за лайдака, розійдеться худобонька хоть бы яка.
Луто́к, -тка, м. 1) Молодое липовое деревцо. 2) Лыко молодой липы. Піти надрати лутків на личаки.
Ля́лько, -ка, с. Зрачекъ въ глазу.
Успішатися, -шаюся, -єшся, сов. в. успіши́тися, -шуся, -шишся, гл. Успѣвать, успѣть. Утішайсь поперед за неї сказати: тпру! Аби втішився вхопити. Не втішилось Бондарівні пісеньки співати.