Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бича

Бича, -ча́ти, с. Бычекъ. Чаще во мн. ч. бичата. Іде чоловік бичатьми маленькими. Гн. I. 96.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 59.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БИЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БИЧА"
Англі́йський, -а, -е. = Ангеля́нський. Желех.
Богомазів, -зова, -ве Относящійся къ иконописцу, къ плохому живописцу, принадлежащій ему.
Брескинка, -ки, ж. Ум. отъ брескиня.
Вудкало, -ла, вудко, -ка, с. = вудвуд. Вх. Пч. II. 15.
Гри́вочка, -ки, ж. Ум. отъ Грива.
Кресиво, -ва, с. = кресало. Шух. І. 129.
Мо́торошно нар. 1) Не по себѣ, нездорово. Прокинувся я, — холодно мені так, моторошно. Зміев. у. 2) Страшно, жутко. Жінко! мені щось моторошно, — чи пити, чи не пити? Котл. МЧ. 372.
Одноголосність, -ности, ж. Единогласность. Желех.
Порити, -ри́ю, -єш, гл. Изрыть. Увесь город мені ваші свині порили. Богод. у.
Хрумчати, -чу, -чиш, гл. = хрумати. Оклунок цілий сухарів.... вволік у яму — ну хрумчати. Алв. 75.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БИЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.