Дові́льний, -а, -е. 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. 4) Произвольный.
Зсутеніти, -нію, -єш, гл. Стемнѣть. Вже гарненько зсутеніло.
Кухта, -ти, м.
1) Поваренокъ. Куди кухті до патини.
2) Счетная единица у продавцевъ галантерейныхъ товаровъ: нитокъ десять пачекъ, изъ которыхъ въ каждой десять пасом.
Потомок, -мка, м.
1) Потомокъ. Пан вибрав собі до двору двох хлопців, потомків старих козаків.
2) соб. Потомство. Свій потомок поучу. У нас у селі захворав, на холеру батько, мати і увесь їх потомок (діти й онуки).
Пригорілий, -а, -е. Пригорѣлый. Вони пір'я пригоріле нюхали.
Рішняк, -ка, м. = річняк. Був у мене баранець рішняк, та вовк задавив клятий. Ум. рішнячо́к.
Скородити, -джу, -диш, гл. Бороновать передъ посѣвомъ. Він оре, скороде, конопельки сіє. Се ще вилами писано, а граблями скороджено.
Узаємність, -ности, ж. Взаимность. Хоть з котрою ся запізнаю, взаємности не дознаю.
Штирити, -рю, -риш, гл. Гнать. Раз чорт і штирив свиню.
Щамба, -би, ж. Большая щепка.
