задріжати

Задріжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Задрожать. К. Іов. 19. Шевч. 118. Та повели до прийому — задріжали ніжки, ручки йому. Чуб. V. 1003.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 36.

Випадкові слова

Дохо́жий, -а, -е. = дохожалий. Дівка вже дохожа, пора сватати. Борз. у.

повністю...

Похилий, -а, -е. 1) Склонившійся, наклоненный, наклонный. Похилеє та дерево та ялина. Мет. 175. На похиле дерево і кози скачуть. Посл. Гора похила до річки. Волч. у. Він горбатий, а я похила, тим я його полюбила. Мил. 103. 2) Покорный. 3) О лѣтахъ: преклонный. Ще ж бо ти на світі у похилих літях не зовсім одиниця. К. Досв. 142.

повністю...

Прийдешній, -я, -є. Будущій. Яке моє щастя? Не було в минулому, не буде й в прийдешньому. Сквир. у. На прийдешній тиждень покинути б молотити, а до буряків узятись. Брацл. у. Не пора ще про прийдешнє ціх дітей балакати. Брацл. у.

повністю...