Кло, кла, с.
1) Ребро, грань, гребень предмета. Доґи (= клепки) клом — боками щільно приставали до себе.
2) Клыкъ (свиной). Болѣе употр. во мн. ч. кла.
3) Ростокъ. Цибуля пущат кла.
Ковзун, -на, м. Ползающій ребенокъ.
Кримець, -мця, м. Житель Крыма.
Малю́та, -ти, м. Малышъ.
Нало́їти, -ло́ю, -їш, гл. Намазать бараньимъ жиромъ.
Підкол, -лу, м. Дѣйствіе отъ гл. підколоти.
Повипинати, -на́ю, -єш, гл. Выпятить (во множ.).
Прискринок, -нка, м. Ящичекъ въ сундукѣ, вверху, вдоль боковой стѣнки, для храненія мелкихъ вещей.
Ручниця, -ці, ж.
1) = рушниця.
2) Каждый изъ двухъ концевь пилы съ отверстіемъ, въ которое вставлена деревянная рукоять.
Холодити, -джу, -диш, гл. Холодить, охолаживать. Ні гріє, ні холодить. Треба хати холодити.
