Безмір'я, -р'я, с. Неизмѣримость, безпредѣльность, безграничность. У блакитному безмір'ї сонце плине і палає.
Бух! меж., выражающее паденіе, глухой ударъ или выстрѣлъ. Бух в воду, ніби втопився. Заридала Катерина та бух йому в ноги. Сіли татко коло печі, мамка татка бух у плечі. Коли це з лісу бух! бух! бух! Так і повалило три воли у валці.
Відомісінький, -а, -е. Совершенно, вполнѣ извѣстный. Там мені й стежечка знакомісінькі, хати усі відомісінькі.
Загра́да, -ди, ж. Огорожа, ограда. Загрію сонечко на стіну, на заграду зелену.
Зотхати, -ха́ю, -єш, сов. в. зотхну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = зітхати, зітхнути. Вийди на могилу та й зотхни тяженько. Зотхнув до Бога, далі занімів.
Кось-кось! меж. Зовъ лошади: кось, косъ, косъ!
Лопуха́тий, -а, -е. Похожій на репейникъ, имѣющій большіе листья.
Полуднє, -ня, с. Полдень. Чи то зоря розсвітає? Чи полуднє гріє?
Свердлити, -длю, -лиш, гл. Сверлить, буравить. Колісник — поганий чоловік: свердле та довба та знов забива.
Чужинець, -нця, м. Чужестранецъ.
