Клопотатися, -чу́ся, -чешся, гл. 1) Заботиться, хлопотать о чемъ. А що хазяйствечком будеш клопотатись, того не бійся. Повеселішала панночка, клопочеться своїм посагом. . Усе мабуть про гетьманство клопочеться, так от і зозвав раду ще в Батурині. 2) Тревожиться, безпокоиться. Збула добро, клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі. Уже і мати почали примічати та клопотатися. Вона потім клопочеться... де, де ділося? 3) Размышлять. Про инші речі клопочеться він із старим Шрамом.
Навче́ний, -а, -е. Обученный; пріобрѣтенный наукою. Краще розум прирожденний, ніж навчений.
Передешевити, -влю́, -виш, гл. Продешевить.
Почіпка, -ки, ж. Веревочка, привязанная къ люлькѣ, — ставя въ этотъ шнурокъ ногу, качаютъ люльку. У неї нога не сходить із почіпки. сісти на почіпки, сидіти на почіпках. Сѣсть на корточки, сидѣть на корточкахъ.
Пропхати, -ся. Cм. пропихати, -ся.
Ревидувати, -ду́ю, -єш, гл. Ревизовать, осматривать. Став жовнірь госпосю ревидувати: чом в тебе, госпосю, уста солодкі?... Чом в тебе, госпосю, очка чорненькі? Нехай опека мене ревидує.
Ростати Cм. роставати.
Свободний, -а, -е. = свобідний. А люде дякують за те, що вона стала свободна.
Селечко, -ка, с. Ум. отъ село.
Шкулко, шкулько, нар. Донимаетъ больно, чувствительно.
