Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

залиштовник

Залишто́вник, -ка, м. Въ оковкѣ крышки крестьянскаго сундука: каждая изъ короткихъ желѣзныхъ полосъ, идущихъ отъ шпуг къ угламъ сундука и захватывающихъ собою ли́штву. Вас. 150.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 59.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЛИШТОВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЛИШТОВНИК"
-Б I. Cм. би.
Багачів, -чева, -ве. Принадлежащій богачу. Прийшов до їх багачів син. Чуб. V. 1016.
Бриньчати, -чу, -чиш, гл. Бренчать. Бандура горлиці бринчала. Котл. Ен.
Бруснина, -ни, ж. = брусленина. Вас. 161.
Гу́ркіт, -коту, м. Стукъ, грохоть. Желех. У млині такі гуркоти, туркоти, що не дай Господи. ЕЗ. V. 197.
Зводні́ти, -ні́ю, -єш, гл. = збідніти. Під лавкою капусточка, тиждень, як кипіла; ой їж, коли хоч, коли не зводніла. Н. п.
Змочити Cм. змочувати.
Невинуватий, -а, -е. 1) Невиноватый, невиновный. 2) Не долженъ.
Фавда, -ди, ж. Часть ґельґова. Cм. ґельґів. Шух. I. 175, 176.
Хоп! меж. Хвать! Хоп-лоп — нема дежі! Чуб. II. 20.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАЛИШТОВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.