Верховина, -ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. могила-верховина. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ. обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Ум. верховинка.
Лопуши́ння, -ня, с. соб. Кусты, листья лопуху.
Наля́скати, -каю, -єш, гл. 1) Нахлопать, нащелкать. 2) Надавать пощечинъ. 3) Наболтать языкомъ.
Порозвивати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и розвити, но во множествѣ. Порозвивала вона, що було в рушники позавиване.
Потязь, -зі, ж. Длинное озеро, длинное болото. Длинныя полосы воды, оставшіяся послѣ разлива на поемныхъ мѣстахъ.
Пшениця, -ці, ж. Пшеница, Triticum vulgare (растеніе и зерно). Ой посію на горі пшеницю, під горою овес. Уродив Бог пшеницю: густа та рівна стоїть як лава, а колос великий, важкий. Які в вас паляниці білі, — мабуть мили пшеницю? Я бачив, раз пшеницю мили. Ум. пшеничка, пшениченька.
Сивовиский, -а, -е. Съ сѣдыми волосами на вискахъ. А у тій же Оленовці дівки сивовискі.
Тхорити, -рю́, -риш, гл. Вонять подобно хорьку.
Уклепати, -паю, -єш, гл. Выковать. Там єсть з чого шаблюку уклепати.
Утирач, -ча, м. Полотенце для лица. Рушник-утирач.
