Вичхатися, -хаюся, -єшся, гл. Вычихаться.
Зволіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. вволокти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Подниматься, подняться съ трудомъ, вставать, встать съ трудомъ. Довго спав на сіні в клуні, аж над вечір зволікся і потяг до церкви.
Зганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. зігна́ти, зжену́, -не́ш, гл. 1) Сгонять, согнать съ чего, прогонять, прогнать откуда. Послухай ти, чуро: чи то гуси кричать, чи лебеді ячать?.. Коли гуси кричать, або лебеді ячать, то зжени. (1849), 26. Свою матір рідненьку, удову стареньку, зневажали ти з домівки зганяли. 2) Сгонять, согнать въ одно мѣсто. Бігає за скотом, зганя докупи всіх. 3) — з сві́ту. Губить, погубить, лишить жизни, убить. Чи ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? 4) — ти́рсу. У гребенщиковъ: соскабливать, соскоблить ножемъ и сгладить шероховатую поверхность гребня.
Отрібка, -ки, ж. Родъ кушанья = отріб? З отрібки баба — шарпанина.
Пересудливий, -а, -е. Осуждающій другихъ. А пересудливі жінки побрали ще й ложки.
Приманити Cм. приманювати.
Спорядити, -ся. Cм. споряджати, -ся.
Тузувати, -зу́ю, -єш, гл. Тормошить. Стягли ляшка свині з коня, стали тузувати.
Упоминатися, -наюся, -єшся, сов. в. упімнутися, -нуся, -нешся, гл.
1) Напоминать, напомнить.
2) — чого́ від кого. Желать, требовать, потребовать, что отъ кого.
Ухитрятися, -ряюся, -єшся, сов. в. ухитритися, -рюся, -ришся, гл. Ухищряться, ухищряться. Сказилось серце їх і стали ненавидіть і ухитрятися проти рабів Господніх.
