Виздих, -ху, м. Падежъ (животныхъ).
Відважувати, -жую, -єш, сов. в. відважити, -жу, -жиш, гл. 1) Отвѣшивать, отвѣсить. Відваж соли. — бебеха. Дать тумака, отвѣсить ударь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? 2) — жизнь, життя. Рисковать, рискнуть жизнью. Оддала б тепер Леся душу, аби оборонить од смерти козака, що так щиро одважив за неї свою жизнь.
Займи́ти, -млю, -миш, гл. = зайняти. Посліднюю корову з загороди займив.
Зачебе́рхнути, -ну, -неш, гл. Зачерпнуть, загресть очень много.
Зви́читися, -чуся, -чишся, гл. Пріучиться, привыкнуть. Щипне або штовхне стиха... та й сама почервоніє, як жар, — засоромиться. Поки ж тільки не звичилася; а як оговталась, обжилася, то пізнали ми тоді, де воно в світі лихо живе. III. 41).
Мере́женка, -ки, ж. ? Угадай, Ганно, приличная панно, на чиїй руці на мереженні перстень упав.
Повідгороджувати, -джую, -єш, гл. Отгородить (во множествѣ). Повідгороджували свої городи.
Пожалкувати, -ку́ю, -єш, гл. Пожалѣть. Коли б то він схаменувся та покинув так робити... та пожалкував би моїх слізочок.
Точок, -чка, м. 1) Ум. отъ тік. дути точо́к. Cм. тічок. 2) Толкучка, толкучій рынокъ. Плутаються, як на точку міщанки. 3) У косарей: выдолбленная изъ дерева посудина, привязываемая къ поясу; въ нее наливаютъ воды и кладуть брусокъ для точенія косы. Cм. кушка 1.
Усолодити, -джу, -диш, гл. Усладить. І всолодить його потомкам жизні муку.
