Бискупщина, -ни, ж. Епископскія владѣнія.
Віз, воза, м. 1) Возъ, телѣга. Род. мн. віз и возів. Части воза: снасть, ящик, колеса, голоблі или війя съ ярмом (Cм. все это ). Треба, як п'ятого колеса до воза. Привезено сіна тридцять віз. віз літерняк. Cм. літерняк. 2) Созвѣздіе Большой Медвѣдицы. Віз на небі вниз повертавсь. Глянув на зорі, аж Віз уже докочується геть-геть. 3) Родъ карточной игры: свои козыри. підвезти воза, візка. Поддѣть, сдѣлать неожиданную непріятность. Ум. візок, возик, візочок, возичок.
Гарбарський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный скорняку.
Перський, -а, -е. Персидскій. Засвітила звізда перському царьові.
Поквікати, -каю, -єш, гл. Повизжать (о свиньѣ).
Садитися, -джу́ся, -дишся, гл. Сажаться, быть сажаему. Картопля садиться, а мак сіється.
Сербин, -на, м.
1) Сербъ.
2) Родъ танца. Ум. сербинонько.
Смальцювати, -цюю, -єш, гл. Насаливать, намазывать саломъ, жиромъ.
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.
Цямбати, -баю, -єш, гл. Дергать.
