Дер! меж.
1) Для выраженіи звука, происходящаго во время разрыванія ткани. Дер-р-р! поли у шляфрока як не було. Также для выраженія звука отъ царапанія по твердому тѣлу. Дер-дер до діда в двері. Баба прокинулась: діду, діду, щось до нас у двері Шкряботить. Дід вийшов, коли то ведмідь.
2) Крикъ коростеля. Деркач кричить: дер-дер!
Заплі́снявий, -а, -е. Покрытый плѣсенью.
Зашахра́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Замотаться. Припливло мені у думку: еге, був він багатир над усе село, одже зашахрався: де млини, де воли, де коні, де яка худоба, де що було, усе геть чисто поцінували.
Зла́да, -ди, ж. = злагода 2.
Ма́йдати, -даю, -єш и -джу, -джеш, гл. Вилять (хвостомъ). Пес майдат хвостом. Пес майдже хвостом. Cм. майдалати.
Мозо́ляти, -лю, -лиш, гл. Мозолить, утруждать, обременять.
О́двір 2, нар. Возлѣ дверей. Гей станьте одвір, щоб лихі собаки не повтікали.
Окидати, -да́ю, -єш, сов. в. окинути, -ну, -неш, гл. Окидывать, окинуть. Сам Турн стоїть ні в сих, ні в тих, скрізь ярим оком окидає.
Поопускати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и опустити, но во множествѣ.
Порошина, -ни, ж. 1) Порошина. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацькая слава. 2) Пылинка. Я вийму порошину тобі з ока. Ум. порошинка.
