Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

губерець

Губе́рець, -рця, м. Губернскій чиновникъ. Котл. МЧ. 432. Ой до мене губерець підсипавсь. Котл. МЧ. 475.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 335.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУБЕРЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУБЕРЕЦЬ"
Граба́чка, -ки, ж. Работница, сгребающая сѣно или овесъ. Вх. Лем. 405.
Затала́патися, -паюся, -єшся, гл. Зашлепаться въ грязи, забрызгаться грязью. Глянь, як заталапалась, і тварі не знать. Брацл. у.
Лицемі́рно нар. Лицемѣрно.
Ліґерка, -ки, ж. Родъ верхней мѣщанской женской одежды.
Осолода, -ди, ж. Услада. К. ЦН. 268. Він дав таку в печалях осолоду. К. МБ. XII. 273.
Понараювати, -раюю, -єш, гл. = понараджувати.
Порябити, -блю́, -биш, гл. Сдѣлать рябымъ. Віспа одного хлопця мені порябила. Г. Барв.
Рипливий, -а, -е. Скрипучій. Рипливий віз. МВ. ІІ. 14.
Тарсувати, -сую, -єш, гл. Тормошить. Вони давай його тарсувати. Новомос. у.
Угроватий, -а, -е. = вугроватий.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУБЕРЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.