Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відрізувати

Відрізувати, -зую, -єш, сов. в. відрізати, -жу, -жеш, гл. 1) Отрѣзывать, отрѣзать. Я з Степанидою йому дві сорочки відрізали. Г. Барв. 98. Поли одрізуй та плечі латай. Ном. № 1545. Як різцем одрізало. Ном. № 1838. як одрізано. Нѣтъ какъ нѣтъ. То було що дня вчащає, а тепер і не побачиш: як одрізано. 2) Только сов. в. Рѣзко отвѣтить, рѣзко отказать. Возному так одрізала, що мусить одчепиться. Котл. Н. П. 367.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 226.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДРІЗУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДРІЗУВАТИ"
Арешта́нт, -та, м. Арестантъ. Над бідним арештантом кождий сі збиткує. Фр. Пр. 9.
Вирізувати, -зую, -єш, сов. в. вирізати, -жу, -жеш, гл. 1) Вырѣзывать, вырѣзать. Вирізав з тії дошки клинчик. Біжить свинка, вирізана спинка. Ном. стр. 302, № 432. 2) Срѣзывать, срѣзать. Вирізав три різки з берізки. Мет. 180. Добре чорту в дудку грать, сидя в очереті: одну зломить, другу виріже. Ном. № 1412. 3) Только сов. в. Перерѣзать всѣхъ. Геть виріжем вражих ляхів, геть, що до одного. Н. п.
Ду́бонько, -ка, м. Ум. отъ дуб.
Звалови́тий, -а, -е. Неповоротливый, медлительный. Зваловитий кінь. Вх. Зн. 21.
Коров'ярка, -ки, ж. Хлѣвъ для коровы. Вх. Лем. 427.
Намі́шувати, -шую, -єш, гл. 1) сов. в. наміси́ти, -мішу́, -сиш, гл. Намѣшивать, намѣсить. 2) сов. в. наміша́ти, -ша́ю, -єш. Намѣшивать, намѣшать. Тільки зверху чисте зерно, а в середині з половою намішане. О. 1861. VI. 75.
Оповідка, -ки, ж. Разсказъ. О. 1861. XI. Свид. 50.
Підгарбати, -баю, -єш, гл. Подтаптывать, подтоптать, подбить подъ ноги. Дав Бог хлости, що всі кости поламав і роги і самого духа злого підгарбав під ноги. КС. 1882. IV. 170.
Поперетовкувати, -кую, -єш, гл. Тоже, что и перетовкти, но во множествѣ.
Смутувати, -ту́ю, -єш, гл. = смуткувати. Мкр. Г. 13. Г. Барв. 204. Я молода смутую. Чуб. V. 583.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДРІЗУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.