Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відпуститель

Відпуститель, -ля, м. Отпускающій. Я Іван Хреститель, — гріхам відпуститель. Рудч. Ск. І. 178.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 225.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПУСТИТЕЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПУСТИТЕЛЬ"
Безстидний, -а = безсоромний Які справді безстидні оці городські козаки. Шевч. 305.
Деліка́тний, -а, -е. Нѣжный. Делікатний як панський хорт. Ном. № 8506.
Залютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Запаять. 2) Засвирѣпствовать. Уже осінь; незабаром зіма залютує. Шевч. ІІ. 163.
Замозо́лити, -лю, -лиш, гл. Заработать тяжелымъ трудомъ. Своє замозолене носить людям. Г. Барв. 484.
Заці́пнути, -ну, -неш, гл. Оцѣпенѣть. Наглою смертю умерла... Я так і заціп. Г. Барв. 211. Як ударить грім, як хрясне! так усі й заціпли. Г. Барв. 220.
Кітва, -ви, ж. Якорь. Ум. кітвиця.
Кривесенький, -а, -е., Ум. отъ кривий.
Позапухати, -хаємо, -єте, гл. Запухнуть (о многомъ). І доки ви спатимете? Вже аж позапухали од спання. Харьк. у.
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Мет. 13. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Ном. № 11967. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Рудч. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра. Ном. № 2203.
Флигон, -на, м. = флов. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДПУСТИТЕЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.