Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

напинати

Напина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. напну́ти и нап'ясти́, -пну, -не́ш, гл. 1) Напяливать, напялить, натягивать, натянуть, покрывать, покрыть, надѣвать, надѣть. Скинув з себе синій жупан та над ними і нап'яв. Чуб. V. 956. Благослови, отамане, намет нап'ясти. Мет. 449. Лізе на лавку, напинає богів. Грин. III. 446. Виходить мати з житом, нап'ята кожухом навиворот. Грин. III. 442. Напни хустку! Я ж тебе, сестрице, напинаю (наміткою). Мет. 208. Уздечки не напнуть на його (на коня). Греб. 382. напнути мо́крим рядно́м. = накри́ти мокрим рядно́м. Батько напнув його мокрим рядном. Левиц. І. К. С. 2) Натягивать, натянуть (струну, веревку и пр.). Напинати лука. Як напне стрілець тетівку. Рудч. Ск. II. 83. 3) Нападать, напасть, наброситься на кого. Набіг вовк на табун гуртових свиней; вони його як нап'яли, одна попінила, дак того вовка і розірвали... вовки. О. 1861. V. 68. Въ переносн. смыслѣ: настаивать, настоять, прижимать, прижать къ стѣнѣ. Напнув жида, щоб повернув гроші. Напинали його, щоб росказав, що він дума. Павлогр. у. 4) Догонять изо всѣхъ силъ. Шість чололовіка вовків як нап'яли одного зайця: один біжить, а другі одстануть; а далі другий як уляже — от-от дожене. О. 1861. V. 69. 5) напиня́ти пупа. = напинатися 3. Ном. № 10018.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 508.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПИНАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАПИНАТИ"
Виплавати, -ваю, -єш, гл. Исплавать. Безкосте, безмозке усе море виплаває. Ном. стр. 293, № 98.
Гниличитися, -чуся, -чишся, гл. О грушахъ: немного загниваться. Желех.
Жижки́й, -а́, -е́. Жгучій. І на жижку кропиву мороз буває. Ном. № 3825.
Злотистий, -а, -е. Золотой. Моя квітка злотиста. Грин. III. 507.
Кидатися, -даюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] кинутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Бросаться. Кинувсь до Шрама і поцілував його. К. ЧР. Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть. Ном. № 1766. Кинулася до Ганнусі і в коси впилася. Шевч. 22. 2) Обращаться. Вже й на прощу ходили, і до знахарів кидались — не пособляє. О. 1862. VIII. 1. 3) Впадать. Там, де Случ з Горином кидається у Припець, — звідти ми пригнали. Черниг. 4) Биться (о сердцѣ, пульсѣ). А серце моє кидається, кидається. Г. Барв. 397. Мил. 166. 5) не кидатися чого́. Придерживаться, не оставлять. До Св. Духа не кидайся кожуха. Ном. № 458. Цілий вік він брехав, дак того хліба не кинеться, поки і вмре. першого купця не кидайся. Не упускай перваго покупщика. Чуб. І. 298. Чи стала ціна, чи не стала, а ти первого торгу не кидайся. Кв. І. 130.
Покривальниця, -ці, ж. = покриванка. Покривальниця плаче, — чого ж вона хоче? Чіпчика і кибалочки для своєї головочки. Рк. Макс.
Помочити, -чу́, -чиш, гл. Замочить, помочить. Дощ помочить. Рудч. Ск. І. 170. Скочила, перескочила та хвостик помочила. Ном. № 9878.
Псяюха, -хи, ж. Бранное слово: собачья кровь. Купив козак Олені заушниці зелені, як причепим до уха — яка ж гарна псяюха. Чуб. V. 1107. Ум. псяюшка.
Усю́січко, нар. = Усю́сінько.
Шестерня, -ні, ж. 1) Шестерикъ, шестерка. Їде шляхом до Києва берлин шестернею. Шевч. 89. 2) Шестерня въ мельницѣ. Нижній конецъ ея веретена стоитъ въ желѣзномъ углубленіи, наз. коро́бочка, а эта послѣдняя укрѣплена въ деревянномъ брусѣ, наз. штаґа; части шестерни: веретено, обре́нці — круги верхній и нижній, въ которыхъ цилиндрическія ці́ви. Черниг. у. 3) Родъ циркуля у плотниковъ, бочаровъ и пр. Вх. Зн. 81.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАПИНАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.