Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відпозивати

Відпозивати, -ва́ю, -єш, гл. Вернуть судомъ. Дак я оце іду позивать: може як небудь чи не відпозиваю своє. Чуб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 224.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПОЗИВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПОЗИВАТИ"
Божіння, -ня, с. Божба. Борз. у. Божіння тобі нічого не поможе. Н. Вол. у.
Відци нар. = відси.
Де́рживо, -ва, с. Иждивеніе, содержаніе. Мати живе на його держиві.
Докінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. = докінчити. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! К. Досв. 137. А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив. Св. П. 1 кн. М. II. 2.
Заді́яний, -а, -е. О полевой землѣ: истощенный, много разъ пахавшійся и потерявшій плодородіе. Земля задіяна. Лубенск. у.
Ми́сошник, -ка, м. Гончаръ, изготовляющій миски съ глазурью. Вас. 177.
Невзадовзі нар. Въ не продолжительномъ времени.
Порозохочувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и розохотити, но многихъ.
Правобічний, -а, -е. Правобережный; находящійся на правой сторонѣ.
Угодити Cм. угождати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДПОЗИВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.