Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відпозивати

Відпозивати, -ва́ю, -єш, гл. Вернуть судомъ. Дак я оце іду позивать: може як небудь чи не відпозиваю своє. Чуб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 224.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПОЗИВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДПОЗИВАТИ"
Баривчина, -ни, ж. = барильчина. МУЕ. І. 100.
Брачкий, -а, -е. Любящій брать, взяточникъ. У нас піп брачкий, за хрестини править по п'ять карбованців. Валков. у.
Визивати, -ва́ю, -єш, сов. в. визвати, -зву, -веш, гл. Вызывать, вызвать.
Гартуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Закаляться. Аф. 356.
Гарфа, -фи, ж. Арфа. По під ворітьми в гарфу грав. Млак. 73.
Дими́тися, -млю́ся, -ми́шся, гл. Дымиться.
Калюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать лужи. 2) Пачкать, грязно что либо дѣлать. Вас. 211.
Перемінити, -ся. Cм. переміняти, -ся.
Солодощі, -щей и -щів, ж. мн. 1) Сладость, сласти. 2) Наслажденіе. Усі веселощі, всі солодощі в світі очам її душі, мов сон, являє. К. МХ. 34.
Трахтування, -ня, с. = трактування.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДПОЗИВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.