Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Доходи́тися 2, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Доходиться. Доходився, що й хвоста збувся. 2) Находиться, уходиться. Доходились ніжки, доробились ручки. 3) — чого́. Доходиться до бѣды, нажить бѣду. Не ходи, мій синоньку, доходишся лиха.
Киянин, -на, м. Кіевлянинъ. Ой кияне, кияне, панове громада!
Повидніти, -ніє и повиднішати, -шає, гл. безл.
1) Проясниться.
2) Разсвѣсть.
Поперестарюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Перестарѣть (о многихъ).
Порозжовувати, -вую, -єш, гл. Разжевать (во множествѣ).
Ручина, -ни, ж. Рука. Ой ти, стара непе, та сядь коло мене, заклади ручину та й за пазушину.
Снігур, -ра, м.
1) пт. снигирь, Pyrrhulа vulgaris.
2) = снігурка.
Тижньовий, -а, -е. 1) Недѣльный.
2) Еженедѣльный. Де вже скучати, коли в нас були тижньові бали або вечорі.
3) Десятскій или разсыльный, отбывающій свою очередную недѣлю службы. Я тижньовий, їду з листами із суду в округ Будяковий од ісправника Опари.
Хурбет, -та, м. Крайній бѣднякъ? Жидові тілько самі багатирі та хурбети й не винні. Так се ти, поганий хурбет, наймит, будеш мені перебивати, будеш з мене сміятись?
