Бублишниця, -ці, ж. = бублейниця.
Вибрикувати, -кую, -єш, гл.
1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води.
2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували.
Жлу́ктити, -кчу, -тиш, гл. Бучить бѣлье въ жлукті.
Задереві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Одеревянѣть, окоченѣть (отъ холода, смерти). Руки мені задеревіли — чи воно з холоду, чи хто його знає. Як побачила чоловіка, так і задеревіла. Прийшов п'яний, та як заснув, так і задеревів.
Зла́то, -та, с. и пр. = злото и пр.
Мо́щі, -ще́й, ж. мн. Мощи, останки. Ой я ж кажу — в саду лежу, аж я в нехворощі, ізсушилась, ізв'ялилась, тілько мої мощі.
Посмоктати, -кчу́, -чеш, гл. Пососать. Шарпнули муцика, із'їли і посмоктали кісточки. Полежу да посмокчу люльки.
Свекорків, -кова, -ве, Ум. отъ свекрів. Да звеселімо увесь рід свій! Що первий рід — свекорків, а другий — батеньків.
Світцян, -ну, м. Раст. Myosotis.
Трудити, -джу, -диш, гл. 1) Утруждать, утомлять. На сторону би ходити, коника трудити. Сотні тисяч люду з здоровими до праці руками, котрі наче сам Бог, розгнівавшись, присудив труди ти на одного вельможного дармоїда. 2) = муляти. Мені трудить ногу. Як удариш палицею об тверде, то у руці трудить.
