Відати, -даю, -єш, (вім, віси, вість), гл. Знать, вѣдать. Не вім, за що їм так довіря князь. Ніхто того не відає, як хто обідає. Та коли б я знала, коли б я відала, що засватана буду.
Го! I меж. Употребляется въ видѣ го-го-го! или го-гов! для оклика.
Задуби́ти, -ся. Cм. задублювати, -ся.
Засталя́тися, -ля́юся, -єшся, гл. Заискивать. Еней з Палантом обнімався і в його приязнь засталявся. и Словарь 11.
Зві́дки, звідкі́ль, звідкіля́, нар. Откуда. Звідки тебе, серце, виглядати? Хилилися густі лози, звідкіль вітер віє. Хто він такий і звідкіля він?
Крушити, -шу́, -ши́ш, гл. Мять, сокрушать. З старим жити, тіло крушити. Журба мене круше. Не сушіте, не крушіте моєї молодости.
Покутати, -таю, -єш, гл. Убрать, прибрать. А я вже.... скрізь покутаю як треба.
Помізкувати, -ку́ю, -єш, гл. Подумать, поразмыслить. Коли хочеш що казати — перш помізкуй, як почать.
Пороз'язуватися, -зуємося, -єтеся, гл. = порозв'язуватися.
Ухибитися, -блюся, -бишся, гл. Укрыться въ сторону, уйти. Пужар (у степу) з великим вітром розійдеться широко, горить страшно, вхибиться ніде, то добрі чабани, одпалюються так....
