Векати, -каю, -єш, гл. 1) Издавать звукъ: ве. 2) Выражать отвращеніе. 3) Рвать, имѣть рвоту.
Кахоль, -хля, м. = кахель. Мені все одно — що кахоль, що пічка.
Крівця, -ці, ж. 1) Ум. отъ кров. Людська крівця не водиця, розливати не годиться. 2) Раст. Звѣробой, Hypericum.
Настовбурчувати, -чую, -єш, сов. в. настобу́рчити и настовбурчити, -рчу, -чиш, гл. Наеживать, наежить, приподнимать, приподнять (волоса, шерсть). Величезний звір .... підняв спину і настобурчив на спині темну сизу шерсть.
Окотитися, -чу́ся, -тишся, гл. О кошкахъ, овцахъ, козахъ: родить. Чорна вівця окотилась, і корова отелилась.
Плямистий, -а, -е. 1) Покрытый пятнами.
2) Маркій. Біла, сукня плямиста.
Пообкипати, -паємо, -єте, гл. То-же, что и обкипіти, но во множествѣ.
Сирота, -ти, об.
1) Сирота. Сирота Ярема, сирота убогий: ні сестри, ні брата, нікого нема.
2) мн. Сироти. Прыщики, выступающіе на тѣлѣ отъ холода. Ум. сирітка, сирітонька, сиріточка.
Ударувати, -рую, -єш, гл. Подарить. Де твої кіснички подівав? Чи в гай, чи в Дунай покидав, чи заніс до міста та продав, чи молодшій сестриці вдарував.
Ужахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Ужаснуться. Череваниха ж із Лесею вжахнулись і поблідли на виду. А грішні душі ужахнулися, у пекло йдучи, сильно плачучи.
