Висівати, -ва́ю, -єш, сов. в. висіяти, -сію, -єш, гл.
1) Расходовать, израсходовать на сѣяніе. А бідний мужик і не висіяв тієї пшениці — стілько було, стілько й єсть. Ой на горі вітер віє, подолянка руту сіє, сіє, сіє, висіває. Голов.
2) Усѣвать, усѣять.
3) Просѣвать, просѣять.
Віщівник, -ка, м. Вѣщунъ, предвѣстникъ. Бо то ворог нещасливий, віщівничок барз правдивий. Ум. віщівничок.
Зара́нок, -нку, м. = і. Зарання. На розсвіті, на заранці іще спали бусурманці.
Засу́куватися, -куюся, -єшся, сов. в. засука́тися, -каюся, -єшся, гл. 1) Засучиваться, засучиться. Оце ще! не засукується ніяк рукав! 2) — самі́й в собі́. О ниткѣ: скручиваться, скрутиться.
Квоктати, -кчу́, -чеш, гл.
1) Клохтать (о насѣдкѣ).
2) Квакать глухо (о лягушкѣ). Тілько квокче усе жаба здорова.
3) Постоянно охать, стонать, жалуясь на болѣзнь, несчастье и пр. (о человѣкѣ).
Моло́дчик, -ка, м. Ум. отъ молодець. Ой добрий молодчик по уличках сам блукає, ой він собі радість-дівку викликає.
Поет, -та, м. Поэтъ. Чого стоїть Шевченко яко поет народиш.
Позустрічати, -ча́ю, -єш, гл. = позострічати.
Призапаситися, -пашуся, -сишся, гл. Запастись. Призапасилась, щоб було надовго.
Уточувати, -чую, -єш, сов. в. уточити, -чу, -чиш, гл.
1) Нацѣживать, нацѣдить, наточить извѣстное количество. Меду та оковитої горілки вточила. Ренського вточіте. Піди, хлопку, до лідниці та уточи пива.
2) Вонзать, вонзить. Вточив в нею сокироньку — задав єї муки.
