Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

визвіритися

Визвіритися, -рюся, -ришся, гл. Звѣрски, сердито посмотрѣть. Як визвірилась на мене — аж білки їй ходором заходили. Харьк. Лайдак! — грімнув Кондратович, визвірившись на Потоцького. Стор. I. 188.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 159.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЗВІРИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЗВІРИТИСЯ"
Жаківка, -ки, ж. Помѣщеніе для церковныхъ пѣвчихъ. Вх. Лем. 413.
Завоюва́ти Cм. завойовувати.
Зруйнування, -ня, с. Разореніе, разрушеніе. Стор. II. 137.
Їднаково нар. = однаково. Ном. № 643.
Карбівник, -ка, м. = карбівничий 1.
Підрясник, -ка, м. Подрясникъ. К. Бай. 39.
Повидатися, -даюся, -єшся, гл. Повидаться, увидѣться. Таки з своїм родом та повидаюся. Чуб. V. 474.
Розжакувати, -ку́ю, -єш, гл. Расхватать, разграбить.
Суголов, -ва, гл. = суголовок.
Хробот, -ту, м. Хрустѣніе, трещаніе. Вх. Зн. 54.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИЗВІРИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.