Кач! Слово, употребляющееся при дѣвичьей игрѣ въ Бердовичко и означающее приказъ бѣжать: Кач дале, кач!
Обкладки, -док, ж. мн. = обклад.
Підмайстер, -стра, м. Подмастерье.
Приторкатися, -каюся, -єшся, сов. в. приторкну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Дотрагиваться, дотронуться. Простягти руки, приторкнувсь до його. Як задзвонять у дзвін, приторкнись до його рукою, зараз почуєш, що дзвін дріжить. Та хоч покуштуй, та хоч губою приторкнись.
Прогайнувати, -ну́ю, -єш, гл.
1) Промотать, спустить. Ой ти проп'єш, проминуєш усю худобоньку. Що впень загорюєш, за ніч прогайнуєш.
2) Даромъ прогулять (время). Прогайнував цілий тиждень.
Розласитися, -шуся, -сишся, гл. = розласуватися.
Розлогий, -а, -е. 1) Просторный, широкій. Од Дударів до Чернишів дорога розлога.
2) О рвѣ, рѣкѣ: съ отлогими берегами.
3) Раскидистый (о деревьяхъ).
4) О рогахъ: расходящійся въ разныя стороны.
Розшивати, -ва́ю, -єш, сов. в. розшити, -шию, -єш, гл. Распарывать, распороть. А подивімося ж, що там у торбі? Я розшила.
Спорошити, -шу́, -ши́ш, гл. Усыпать. Удень берег Ворскли так біліє полотнами, мов снігом торошений.
Черкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ черкати. 1) Черкнуть, быстро провести одну черту. Черкнув раз пером та й уже. 2) Рѣзнуть. Черкнув ножем, — так кров і бризнула. 3) Выпить сразу. Черкнув чарку, утерся й пішов. 4) Побѣжать, броситься. А я черкну як ластівка та до перелазу. Черкнув із неба, аж курить. 5) Ударить. Черкнув його добре в ухо. Куля мене таки черкнула добре. 6) Бросить, швырнуть. Так черкнув ним (хлопцем) об землю, що аж загуло. Як черкне мене вгору, то я фуркнув як з лука.
