Засипати II, -па́ю, -єш, сов. в. засипати, -плю, -плеш, гл. 1) Засыпать, засыпать. Засипав їй очі борошном. Його житло засипле з неба сірка. Поховали. Засипали домовину. 2) Всыпать, всыпать. Засипав у ступу проса і заставив товкти москаля. Чиє, пане, засипано, того й мелеться. 3) Только сов. в. Быстро заговорить. Засипав, як горохом в бочку.
Зневіра, -ри, ж. Недовѣріе, сомнѣніе. А нині жаль, зневіра серденько облягли.
Конання, -ня, с. Агонія, умираніе. Ум. кона́нійко.
Крушити, -шу́, -ши́ш, гл. Мять, сокрушать. З старим жити, тіло крушити. Журба мене круше. Не сушіте, не крушіте моєї молодости.
Наволочи́тись, -чу́ся, -чишся, гл. Вдоволь побродяжничать.
Позарошувати, -шую, -єш, гл. Замочить росой (во множествѣ).
Польнувати, -ну́ю, -єш, гл. Походить по приходу, собирая съ прихожанъ ленъ и прочія даянія (о попадьяхъ).
Сповідь, -ді, ж. Исповѣдь. До сповіді готуюся да все Богу молюся.
Станівний, -а́, -е́ = станівкий. Віл станівний. Кабан аж у три роки бував станівним.
Щепити, -плю, -пиш, гл. Прививать (деревья, оспу). Тоді як щепи ми щепили.
