Блищачий, -а, -е. = Блискучий. Сю ніч у сні бачив я на небі хрест золотий ніби та блищачий.
Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Без підпалу й дрова не горять. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки.
Здебі́льша, здебі́льшого, нар. Большей частью; болѣе-менѣе. Поприбірав у хаті здебільшого.
Ключечка, -ки, ж. Ум. оп. ключка.
Недогін, -го́ну, м. Остатокъ въ кубѣ послѣ перегона водки.
Попостити, -щу, -стиш, гл. = попісникувати.
Порожнювати, -ню́ю, -єш, гл. Пустовать. Хата цілу зіму порожнює.
Смішок, -шка, м.
1) Ум. отъ сміх.
2) пт. Lanius minor.
Трисв'ятий, -а́, -е́ Пресвятой, святѣйшій. Оттакої трисвятої.
Тупість, -пости, ж. Тупость.
