Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

византієць

Византієць, -тійця, м. 1) Житель Византіи. 2) Православный. Я — круглий сирота між лютеран, латинців, византійців-християн. К. ПС. 59.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 159.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЗАНТІЄЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЗАНТІЄЦЬ"
Вільга, -ги, ж. 1) Мокрота, влага. 2) пт. иволга. Ум. вільженька.
Клейгов! меж. Восклицаніе гуцульскихъ древосѣковъ: берегись! Шух. І. 179. Cм. кінатов.
Нане́забудь нар. Ha память.
Напе́рстниця, -ці, ж. = наперстник 2. Шух. І. 138.
Підпилювати, -люю, -єш, сов. в. підпиля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Подпиливать, подпилить.
Плечико, -ка, с. 1) Ум. отъ плече. 2) мн. Вставка въ рубахѣ, покрывающая плечо. Kolb. І. 39. Шух. І. 159.
Помоцуватися, -цу́юся, -єшся, гл. Силиться, натужиться, дѣлать усилія нѣкоторое время. Як би в що задніми ногами впертися, та так би й вистрибнув; а так помацується помацується і бовтне (в воду). Св. Л. 96.
Поясниця, -ці, ж. Родъ писанки съ поперечной линіей вокругъ. КС. 1891. VI. 364.
Тьопатися, -паюся, -єшся, гл. Идти, брести по грязи. І став би я тьопатись за сорок верстов. Лохв. у.
Хазяйновитий, -а, -е. = хазяїновитий. Її батько-мати, люде з дрібного панства, але чесні, хазяйновиті. Левиц. Пов. 225.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИЗАНТІЄЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.