Аврю́шник, -ка, м. Барашекъ-ягненокъ, годный въ будущемъ на авряка (см.). Ловкий аврюшник — хай росте.
Карлючка, -ки, ж. Ум. отъ карлюка. Мойсей зігнув шию карлючкою, а голова звисла на груди. Кожда ручка собі карлючка. загнути карлючку кому. Задать трудный вопросъ кому, поставить въ затруднительное положеніе кого.
Кикнути, -кну, -неш, гл. = ґиґнути.
Коханий, -а, -е. 1) Любезный. Ляхам своїм коханим росказуйте, а не мені. 2) = коханець. Не жди свого коханого з далекого краю. 3) Милый, любимый, дорогой. Чи я в батька не кохана була? Пан-отченьку ти наш коханий! 4) Обыкновенно съ удар. на первомъ слогѣ: коханий. Взлелѣянный, вырощенный. Тілько що соняшники не кохані, не прохані ростуть собі. Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала. Ум. коханенький. Синочки да кучерявенькії, а дочечки да коханенькії.
Ля́пка, -ки, ж. 1) Пятно. Ляпка на сіряці. 2) Болтовня.
Німчай, -чая, м. Нѣмецъ. Ой дай, жінко, нагая, проучити німчая.
Обрушати, -ша́ю, -єш, сов. в. обру́шити, -шу, -шиш, гл. Потрясать, потрясти, поколебать; обваливать, обвалить. Ти нам чисто всю хату обрушив.
Потомство, -ва, с. Потомство. Ти рятував народ свій вірний, потомство Якова благого.
Ростоплюватися, -лююся, -єшся, гл. = ростоплятися.
Фарагон, -на, м. Фараонъ. Употребл. какъ бранное слово. Ти фарисею! ти фарагоне!
