Вологість, -гости, ж. Сырость. Мабуть тут од вологости в голові тобі завернулось. К. ЧР. 400.

Гаптариха, -хи, ж. Жена золотошвея.

Зганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. зігна́ти, зжену́, -не́ш, гл. 1) Сгонять, согнать съ чего, прогонять, прогнать откуда. Послухай ти, чуро: чи то гуси кричать, чи лебеді ячать?.. Коли гуси кричать, або лебеді ячать, то зжени. Макс. (1849), 26. Свою матір рідненьку, удову стареньку, зневажали ти з домівки зганяли. Мет. 346. 2) Сгонять, согнать въ одно мѣсто. Бігає за скотом, зганя докупи всіх. Рудч. Ск. II. 188. 3) — з сві́ту. Губить, погубить, лишить жизни, убить. Чи ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? Чуб. V. 233. 4) — ти́рсу. У гребенщиковъ: соскабливать, соскоблить ножемъ и сгладить шероховатую поверхность гребня. Вас. 163.

Кукібничок, -чка, м. Ум. отъ кукібник.  

М'яку́шечка и мняку́шечка, -ки, ж. Ум. отъ м'якушка.

Облатати, -ся. Cм. облатувати, -ся.

Падалюк, -ка, м. = падалець. Вх. Пч. II. 16.

Посхоплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Схватиться, вскочить (о многихъ). Посхоплювались усі — да навтіки. Рудч. Ск. І. 23. Жиди посхоплювались да, піднявши манатки, так і майнули. Рудч. Ск. II. 194. Посхоплювались ми на віз. О. 1861. V. 71.

Удаватися, удаю́ся, -є́шся, сов. в. уда́тися, удамся, удасися, гл. 1) Предаваться, предаться, отдаваться, отдаться, пристращаться, пристраститься, заниматься чѣмъ. Не плачте, не журітесь, в тугу не вдавайтесь. Мет. Не вдавайся в гульню. Ном. Не в дорогу вдавайся, а в хазяйстві кохайся. Ном. № 10005. Зімою столярує, а літом у хліборобство вдається. Г. Барв. 407. Се просто іволга зоветься; вона із саду в сад літа, то вишні гарно об'їда, то оббива горох, а в співи не вдається. Греб. 391. Въ значеніи: обращаться къ Помощи чего. Не вдавайся в ворожки, не вдавайся в ліки, бо пропав вже твій синонько ти пропав навіки. Гол. I. 137. Cм. вдарятися 4. 2) Входить, вбити, пускаться. Не вдавайся в сварку, бо будеш битий. Не хотів з ними в розмову вдатись. Г. Барв. 153. Не вдаватися в жадне право. Не входить ни въ какія тяжбы. 3) Обращаться, обратиться къ кому. Вдались до хазяйки. МВ. (О. 1862. ІІІ. 72). До ворожки вдалися. Св. Л. 184. Вдився собі до людей добрих. Г. Барв. 457. Ой удався козак Нечай до коня словами. АД. 11. 57. 4) Отправляться, отправиться куда. Думку думати: куди б то ся вдати? Грин. ІІІ. 203. Гриць-козак задумався, в козацькоє військо вдався. Грин. III. 611. 6) Прибѣгать, прибѣгнуть къ чему. У суд удаватись я не хотів. Н. Вол. у. А ти, мій миленький, в прозьбу не вдавайся. Мет. 64. 6) Удаваться, удаться, удачно выйти. Коровай наш вдавсь. Мет. 164. Удалась варенуха. Щоб удалась капуста, то треба зачинить шаткувать на сьомім дні, як молодика настане. Ном. № 300. 7) Родиться съ извѣстными качествами, способностями. Ой біда мені, що я не вдався. Ном. Уродись, та й удайсь. Ном. № 1657. Який удався, такий і згинеш. Ном. № 3210. Удався він високий, здоровий. Стор. І. 97. Удалась така лінива. Стор. І. 9. Ой чого я такий вдався без щастя, без долі. Н. п. — в кого. Пойти въ кого, родиться похожимъ на кого. На виріст і на силу, і на личко у батька вдався. МВ. ІІ. 15. Молодая дівчинонька в козака вдалася: такі очі, такі й брови, така й головонька. Н. п. І мій батько такий мався, і я в його вдався. Ном. № 2919. — до чого. Быть способнымь къ чему. Він до роботи вдавсь. Усяк до чого небудь вдався. Гліб.

Шуплядка, -ки, ж. = шухляда 1. К. ХП. 29. Г. Барв. 185.