Багатирь, -ря, м.
	1) Богачъ. Такий багатир, що не знає що́ то нема.  Багатирь був, а жив, як убогі люде живуть.  Багатир був! Що було в його поля, худоби, що всякого добра!  Умре багатир, то йде за ним увесь мир, а вмре харпак — тільки піп та дяк. 
	2) Богатырь. Були вони багатирі: велику силу мали.  Портрети всіх багатирів: як Александр цареві Пору давав із військом добру хльору...                         
                        
                                                
                          
	Дмухну́ти Cм. Дмухати.
                        
                        
                                                
                          
	Дри́ветня, дриві́тня, дриво́тня, -ні, ж. = дрівітня. 
                        
                        
                                                
                          
	Ерле́ць, -ця, м. Клеймо на ухѣ скотины: вырѣзка въ ухѣ въ виде прямого угла.  То-же въ видѣ остраго угла. 
                        
                        
                                                
                          
	Зарази́ха, -хи, ж. = зараза 2. 
                        
                        
                                                
                          Карбувати, -бу́ю, -єш, гл.
	1) Нарѣзывать, дѣлать нарѣзы. 
	2) Рѣзать, сѣчь. І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували.
	3) Анатомировать. На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла. 
	4) Замѣчать, ставить въ счетъ. Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує.  Отсюда переносно: давать въ долгъ. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі.                         
                        
                                                
                          
	Ложе́чник, -ка, м. 1) Ложечный мастеръ. 2) Футляръ для ложки, носившійся запорожцами у пояса. Підперезувались вони шкуратяним поясом і прив'язували до його гаман... з кресалом і губкою, швайку, — часом налагодить збрую і ложечник з ложкою. 
                        
                        
                                                
                          
	Наду́мати, -маю, -єш, гл. 1) Вздумать, придумать. 2) Вспомнить.
                        
                        
                                                
                          Пошибати, -ба́ю, -єш, гл. Ударять, бить; вырываться. Із под тої труби димок пошибає.  думка думку пошибає = думка думку побиває.  Cм. побивати 5. сльоза сльозу пошиба = сльоза сльозу побива. Cм. побивати 5. Пошибають сльози, сльози, котяться горохом.  дух духа пошибає. Захватываете духъ.  Дух духа пошибав, аж вилазили очі, а він усе біжить.                        
                        
                                                
                          Роспрястися, -дуся, -дешся, гл. Приняться усердно прясть, увлечься пряденіемъ. Тац роспрялася, що й спати лягати не хочеться.                        
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          