Балабон, -на, м. Бубенчикъ, погремушка. У нашої попаді балабони на заді; не багато — тільки п'ять, куди іде — брязкотять. Ум. балабончик.
Буркотати, -чу́, -чеш, буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла.
Зубоча нар. Искоса. Гляне зубоча. Сосниц. у.
Ме́же пред. = межи. Пусти уха меже люде, то чимало почуєш.
Охайність, -ности, ж. Опрятность, чистоплотность. Людям чини шайность, а коло себе май охайность. мати охайність. Быть опрятнымъ.
Пуслик, -ка х. Родъ одежды. З тим ся треба любувати, што в пуслику ходит.
Сміятоньки, -ся, гл. ум. отъ сміятися. Не з мене ся сміятоньки, не з мене ся кпити.
Товди, товді, нар. = тоді. Товди собі зробили вечеру. Товді я була весела, як у батенька я жила.
Тямкий, -а, -е. 1) Сообразительный, смѣтливый. 2) Памятливый.
Хапатися, -паюся, -єшся, гл.
1) Хвататься, браться. Хапається за шаблю.
2) — чого. Дѣлать что, хвататься за что. Не хапайся дурниці, не будеш сидів у темниці.
3) Спѣшить, торопиться. Хто хапавсь жито сіяти, то в того воно повипрівало. Хапається, як попівна заміж.
