Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

витися

Витися, -в'юся, -в'єшся, гл. 1) Виться, обвиваться, увиваться. Як хмелині вгору виться? тичини немає. Мет. 79. Коло носа в'ється, а в руки не дається. Ном. № 1933. Коло серця козацького як гадина в'ється. Шевч. 31. Коло тебе будуть роями витись панни. Левиц. І. 262. 2) Виться, быть свиваему. Де се гілечко вилося? Мил. 140. 3) Развѣваться. Над річкою над Дунаєм короговка в'ється. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 192.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТИСЯ"
Гребена́тий, -а, -е. Имѣющій гребень. Кури білі, чорні, гребенаті. Мил. М. 51.
Дуб'Я́к, -ка́, м. = дубняк? Гайда, гайда, дівча, гайда! де ж я тебе завтра знайду: чи в дуб'яках, чи в кропиві? Чуб. V. 97. Ум. дубячо́к. Рк. Макс.
Кушпотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = кушпелити 1. То не кушпела кушпотить, та татарва мчиться на наших. Мир. ХРВ. 128.
Обчухати, -хаю, -єш, гл. Почесать вездѣ, вокругъ (когда зудитъ, чешется). Сим. 197.
Перезивати, -ва́ю, -єш, сов. в. перезвати, -зву, -веш, гл. Перезывать, перезвать.
Покоїти, -ко́ю, -їш, гл. Покоить, лелѣять. Я тебе не покину довіку, буду тебе попоїти. Кв.
Предозвілля, -ля, с. Приволье, раздолье, удобное мѣстоположеніе. У вас тут гарне предозвілля і вода близька, над річкою городи... Волч. у.
Проячати, -чу́, -чи́ш, гл. Прокричать (о лебедѣ).
Рушний, -а, -е. Подвижной, проворный. Вх. Лем. 463.
Убрьохатися, -хаюся, -єшся, гл. Забрызгаться грязью, замочиться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.