Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

витрут

Витрут, -ту, м. Мѣсто, натертое на ногѣ (отъ ходьбы). Вх. Лем. 398.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 194.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТРУТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТРУТ"
Андрі́єць, -йця, м. Раст. Delphinium Ajacis. Вх. Пч. II. 31.
Понарікати, -ка́ю, -єш, гл. Назвать, наименовать (многихъ).
Почуріти, -рю́, -ри́ш, гл. Потечь струей. А кров почуріла по білому кабатові. Федьк.
Привадити, -джу, -диш, гл. Привязать, привѣсить. Угор. Вх. Лем. 456.
Путькало, -ла, с. 1) = пугутькало. Вх. Пч. II. 14. 2) = пугач. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Рострата, -ти, ж. Растрата. Добро покидати чужим людям, чужим дітям нп сміх, ни рострату. Шевч. 99.
Скрегіт, готу, м. 1) Скрежетъ. 2) Стрекотаніе.
Унівець нар. см. нівець.
Уцвісти, -ту, -теш, гл. Процвѣсть, зацвѣсть.
Хісен, -сна, м. = хосен. Який мені з того хісен? Ямпол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИТРУТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.