Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

витрут

Витрут, -ту, м. Мѣсто, натертое на ногѣ (отъ ходьбы). Вх. Лем. 398.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 194.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТРУТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТРУТ"
Безтільний, а Безплотный. Вона здавалась ніжним безтільним духом. Левиц. І. 332.
Віячка, -ки, ж. Лопата для провѣиванія зерна. Шух. I. 166.
Гардаджій, -джія., м. Мастеръ, устраивающій гард 3. МУЕ. I. 43, 36.
Запра́вди, запра́вжки, нар. Въ самомъ дѣлѣ, дѣйствительно.  
Згрі́зна нар. Грозно. Не говоріть згрізна до мене. Г. Барв. 344.
Непогодний, -а, -е. Ненастный.
Портяний, -а́, -е́ О сукнѣ: съ основой изъ пеньковыхъ нитокъ, порту. Гол. Од. 55.
Прикубанський, -а, -е. Находящійся при р. Кубани. Пластуни в прикубанських плавнях. О. 1862. II. 63.
Смуганастий, -а, -е. = смугнастий. Св. Л. 202.
Харьків, -кова, м. Харьковъ (городъ). Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИТРУТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.