Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

витирач

Витирач, -ча, м. Въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ: находящаяся въ отверстіи палочка, счищающая приставшую къ стѣнкамъ отверстія муку. Мнк. 481.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 192.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТИРАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТИРАЧ"
Жіно́та, -ти, ж. = жіноцтво 1. В останню квадру жінота ні за віщо ні садитиме нічого, ні сіятиме. Ном. № 13148.
Закульга́ти, -гаю, -єш, гл. Захромать.
Лу́шниця, -ці, ж. = лучниця. Вх. Зн. 34.
Мулюва́ти, -лю́́ю, -єш, гл. = малювати. Мулює брови синьою ожиною. Чуб. V. 693. Мульований коромисел гнувся, не вломався. Чуб.
Поклинцювати, -цюю, -єш, гл. Набить стѣну клинышками для обмазки глиной.
Прикачати, -ча́ю, -єш, гл. О бѣльѣ: немного выкатать.
Протруситися, -шуся, -сишся, гл. Протрястись.
Удвадцяте нар. Въ двадцатый разъ. О. 1862. Т. 75.
Уколотися, -люся, -лешся, гл. Уколоться.
Уматерніти, -нію, -єш, гл. = уматеріти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИТИРАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.