Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

витирач

Витирач, -ча, м. Въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ: находящаяся въ отверстіи палочка, счищающая приставшую къ стѣнкамъ отверстія муку. Мнк. 481.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 192.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТИРАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИТИРАЧ"
Байтало, -ла, с. Неработящій человѣкъ, безъ дѣла болтающійся, шляющійся. Черк. у.
Вінкель, -кля, м. У галицкихъ плотниковъ: угольникъ. МУЕ. ІІІ. 29.
Вістря, -ря, с. Остріе. Шух. І. 153, 175, 291.
Листува́ння, -ня, с. Переписка, корреспонденція.
Невмілий, -а, -е. Неумѣлый. У невмілого руки болять. Ном. № 6021.
Неощадність, -ности, ж. Небережливость. Желех.
Нестотно нар. Точь-въ-точь. Лохв. у.
Сипанець, -нця, м. Амбарь (для ссыпки зерна). Вх. Зн. 63. Желех.
Суточки, -чо́к, м. Ум. отъ сутки.
Хрестини, -тин, ж. мн. Крестины. Мил. 22. На весіллю всі свати, на хрестинах всі куми. Ном. № 8054.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИТИРАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.