Відгосподарювати, -рю́ю, -єш, гл. Перестать быть хозяиномъ.
Заперіз́уватися, -вуюся, -єшся, сов. в. запереза́тися, -жу́ся, -же́шся, гл. Опоясываться, опоясаться. Напередовець, красний молодець, заперезався чорною ожиною.
Копил, -ла́, м.
1) Сапожная колодка. Швець копилом перекинув. №301.
2) Столбики (отъ 4 до 6), связывающіе полозья съ ящикомъ саней. Копили поробив на сани.
3) Незаконнорожденное дитя. Ум. копиле́ць.
Круг II, нар. Вокругъ. На ріках круг Вавилона, під вербами в полі, сиділи ми. Круг його гукають.
Небіж, -божа, м.
1) Племянникъ.
2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе.
3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. У Шевченка («Не журюсь я, а не спиться») такъ называетъ женщина влюбленнаго въ нее. Усе світять ті блискучі твої чорні очі, мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю?».
Пикатий, -а, -е. Мордатый. Мов кабани годовані, пикаті, пузаті.
Причетник, -ка, м. Участникъ, причастный къ чему человѣкъ. І ти причетник у те діло?
Пугикати, -каю, -єш, гл. Кричать (о филинахъ, совахъ). Сова та пугачі скіглили, пугикали.
Сутеніти, -ніє, гл. безл.
1) Темнѣть, смеркаться. Стало сутеніти, як рушили з лісу.
2) Неясно виднѣться. Щось далеко, далеко сутеніє.
Татуньо, -ня, м. ласк. отъ тато. Просили татуньо й мамуня і я вашеці прошу. Такъ называютъ на Волыни также и священника: Що ж, татуню, чи підете ховати, чи ні? Ум. татуненько, татунейко, татунечко.
